Комбуча - це ферментований напій, виготовлений з чаю, цукру та живого СКОБІ. Ці інгредієнти залишають для ферментації приблизно на місяць для отримання великої кількості здорових пробіотиків, антиоксидантів, амінокислот тощо. Кінцевий результат? Смачна, природно газована Комбуча, повна корисних речовин.

Напій Комбуча має виражений біологічний ефект на організм людини, обумовлений загальним поліпшенням процесів обміну речовин і нормалізацією біоценозу кішківника та всієї травної системи. Може використовуватись як напій з профілактичними та загальнооздоровчими властивостями.

Вперше описано чайний гриб в 1913 році Г.Ліндау із зразка, представленого лікарем Гізевіусом. Через медузоподібний вигляд культури, її було названо Medusomyces gisevii. Основною масою своєрідного тіла культури – зооглеї – є колонія оцтовокислих бактерій.
Факт утворення зооглеї, основним структурним елементом якої є клітковина, вперше встановив Браун в 1886 р. при дослідженні фізіологічних і морфологічних особливостей оцтовокислих бактерій. Завдяки такій властивості Браун дав їм назву Bacterium xylinum.

За історичними довідками чайний гриб зі Східної Азії потрапив у Західну Європу, зокрема в Німеччину, де його назвали Комбуча (Kombucha).
Відомі й інші назви: Маньчжурський чай, Матка, Японський чайний гриб, Комбуча, Kombucha mushroom, Manchurian mushroom, Manchurian Tea, Mo-Gu, Fungojapon, Tschambucco, Pichia fermentans, Cembuya orientalis, Combuchu, Kwassan, Kargasok Tea, Kocha kinoko тощо. Світовий досвід його вживання підтверджує лікувально-профілактичні властивості напою.

Вагомий внесок у вивчення культури Medusomyces gisevii внесла А.А.Бачинська в 1910-1914 роках. Дослідження були присвячені питанням морфології і біології оцтовокислих бактерій, в тому числі як складової чайного гриба. Порівнювалися чотири зразки зооглей в умовах їх росту на різних живильних середовищах. В 1913 році А.А.Бачинська опублікувала статтю під заголовком “О так называемом маньчжурско-японском грибе и чайном квасе”, де було приведено видовий склад мікроорганізмів чайного гриба. Наведено докази, що ця культура складається з двох основних типів мікроорганізмів – оцтовокислих бактерій і дріжджів.
Автором приведено механізм природного розповсюдження оцтовокислих бактерій та їх супутників – дріжджів, зокрема утворення чайного грибу. Оцтовокислі бактерії, так само як і дикі дріжджі, з місць їх природного знаходження (в основному тріщин кори листяних дерев, поверхні плодів і ягід) поширюються за допомогою природних об’єктивних факторів (комахи, вода, вітер та інші). Клітини випадково попадають в рідкі середовища, що містять поживні речовини (цукор, спирт) і розвиваються в них.

Культуру депоновано у музеї промислових мікроорганізмів Інституту мікробіології та вірусології НАН України. Головною стадією виробництва напою є зброджування сусла. В процесі бродіння відбуваються складні біохімічні перетворення, головними з яких є ферментативний каталіз. Початковою стадією зброджування сусла консорціумом Medusomyces gisevii V є інверсія сахарози у глюкозу та фруктозу під дією інвертази дріжджів з наступним спиртовим зброджуванням одержаного інвертного цукру в етанол, діоксид вуглецю та інші продукти. В подальшому оцтовокислі бактерії споживають етанол з утворенням оцтової кислоти. Вміст інвертного цукру в готовому напої досягає 15…20 % від загальної кількості вуглеводів, що знижує енергетичне навантаження та підвищує профілактичну цінність напою.
Більш глибокі дослідження культури Medusomuces gisevii були проведені в 50-х роках професором Шакаряном Г.А. і доцентом Данієловою Л.Т. (Єреванський зооветеринарний інститут). Встановлено досить широкий спектр мікроорганізмів чайного гриба. Для досліджень були використані зразки з різних географічних регіонів.